Використання нового типу штучних гніздівель в екологічних дослідженнях дендрофільних гризунів

Abstract

Дендрофільні ссавці є невід’ємним елементом лісових
фауністичних угруповань. Їх життєдіяльність і будова тіла
пристосовані до існування у надземному просторі – стовбурах і
кронах дерев, у чагарниках. Тому види-дендрофіли займають свою
особливу екологічну нішу в лісовій екосистемі. Однією з необхідних
умов заселення дендрофільними ссавцями лісових біотопів є наявність
природних захистків (дупел, тріщин і щілин кори, прикореневих
порожнин). У молодих або антропогенно змінених лісах існує дефіцит
подібних захистків, тому ці види завжди охоче заселяють розвішані
штучні гніздівлі [4]. Деякі гризуни, такі як вовчки (Gliridae) і вивірка
звичайна (Sciurus vulgaris), більшість активного часу проводять на
деревах, там будують гнізда, виводять дитинчат, здобувають їжу, тому
їх вважають облігатними дендрофілами [1]. Інші ссавці, такі як лісові
мишаки (Sylvaemus sp.), нориця руда (Myodes glareolus), пацюк сірий
(Rattus norvegicus), деякі види мідиць (Sorex sp.) і кажанів (Chiroptera),
куниці (Martes sp.) й ласка (Mustela nivalis) також трапляються у
деревному й чагарниковому ярусі лісу [3; 7; 15; 17]. Але вони
використовують його лише як додаткове середовище існування, тому
їх вважають факультативними дендрофілами. Більшість лісових
гризунів на території поширення є постійними мешканцями штучних
гніздівель, які вони використовують як захистки й як місця для
розмноження [5; 6; 14; 16; 18; 19].
У більшості випадків штучні гніздівлі (дерев’яні гніздові будки
типу «шпаківні» й «синичники») виготовляли й розвішували з метою
приваблення і дослідження горобцеподібних (Passeriformes) птахів-
W Природничий альманах X
100
дуплогніздників, а матеріал щодо ссавців, які траплялися у цих
гніздівлях, збирали рівночасно [2; 9; 11; 12; 21]. Тільки деякі
літературні першоджерела відзначають використання подібних
«пташиних» штучних гніздівель для дослідження екологічних
особливостей деревних ссавців, зокрема, дендрофільних гризунів [8;
13]. У європейській практиці моніторингу популяцій дендрофільних
гризунів були використані гніздові будки, дещо модифіковані
відповідно до потреб ссавців-дендрофілів, зокрема, вовчків [19].
Відповідно до методики проведення цих досліджень, гніздові будки
розвішували льотком до стовбура, що зумовлювало доступ до штучної
гніздівлі тільки ссавцям-дереволазам та унеможливлювало доступ
птахам. Наступним кроком науковців була розробка спеціальних
штучних гніздівель для вовчків. Вони мали вигляд пластикових тубок
і складалися з двох елементів: зовнішнього, нерухомо прикріпленого
до дерева, і внутрішнього, рухомого, що спрощувало перевірку цих
гніздівель під час досліджень. Гніздові тубки були впроваджені в
дослідження вовчків на території Великобританії і апробація їх була
успішною [20]. Це зумовило головну ідею і проблематику наших
досліджень.