Синантропізація флори регіонального ландшафтного парку "Надсянський" (Українські Карпати)

Abstract

Регіональний ландшафтний парк «Надсянський» (РЛПН) площею
19428 га займає південно-західну частину Турківського району
Львівської області, і є складовою частиною Міжнародного
біосферного заповідника «Східні Карпати» (МБЗ «СК»). Міжнародний біосферний заповідник «Східні Карпати».
У фізико-географічному відношенні РЛПН розташований у
північно-західній частині Українських Карпат, на північно-східному
макросхилі Карпатської гірської системи. За геоморфологічним
поділом РЛПН знаходиться у межах Водороздільно-Верховинської
геоморфологічної області, у районі Стрийсько-Сянської верховини,
Кросненської тектонічної зони [13]. Парк репрезентує низькогірні
ландшафти (640–951 м н. р. м.) Стрийсько-Сянської верховини із
буковими, хвойними та мішаними лісами, ділянками вторинних лук,
населених пунктів та орних земель. Територія РЛПН лежить у поясі
букових лісів [2]. Насьогодні ліси та лісовкриті землі займають 51,6
%, сільськогосподарські угіддя – 42,9 % площі парку.
Сучасний рослинний покрив, у формуванні якого вирішальну
роль відіграла людина, переважно не відображає природних
закономірностей формування рослинності, а лише ступінь його
освоєності і змін [2]. Традиційно так склалося, що синантропізацію
прийнято розглядати виключно як негативне явище: «…Негативні
наслідки синантропізації настільки очевидні, що її визнано другою
(подекуди і першою), після знищення місцезростань, загрозою
біологічному різноманіттю» [10]. Проте, останнім часом формуються
й інші погляди на це питання: «…є підстави розглядати
антропогенний вплив як один із факторів динаміки та еволюції живих
систем, а відтак, необхідним є аналіз його значення для формування
біотичної різноманітності загалом з метою оцінки можливих
наслідків…» [4]. Проте, у будь-якому випадку, наголошується, що
процес синантропізації вимагає всебічного вивчення для пізнання
шляхів і наслідків трансформації флори [4, 10 та ін.].
Що стосується безпосередньо території РЛПН, то найістотніших
антропогенних змін природа парку почала зазнавати у XVI ст. Саме
тоді з’явилися села на його території, у яких і сьогодні сільське
господарство ведеться традиційним способом. Тут також пролягає
залізниця, яка, як відомо [9, 12], є важливим джерелом поширення
адвентивних видів рослин, що підтверджено знахідкою на
залізничному насипі в РЛПН нового для флори Українських Карпат та
Міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати»
адвентивного виду Erucastrum gallicum.