Екологічні стратегії рослин пшениці озимої (TRITICUM AESTIVUM L.) різних строків сівби

Abstract

Ключові слова: тиениця озима (ТгШсит аеяііуит Ь.), строки сівби, екологічна стратегія, адаптація, кореляційні зв'язки

Застосування принципів кореляційної адаптометри [2, 3], як перспективного методу оцінки ступеня пристосованості рослин до екологічних умов вегетації [5, 6], дає можливість встановити тип екологічної стратегії пшениці озимої в онтогенезі. У зв'язку з цим рівень адаптованості організму і, відповідно, його продуктивності залежать від структури внутрішніх зв'язків, що виникають в системі органічного цілого [4].

Комплекс адаптацій рослин до умов середовища в найбільш широкому плані характеризують типи екологічних стратегій за Раменським-Граймом [7]. Встановлено, що у пшениці спостерігається змішана КБ-стратегія [1]. У цьому аспекті здатність рослин протистояти впливам несприятливих факторів природного та антропогенного характеру доцільно розглядати як реалізацію ними властивостей експлерентності (Я-стратегія) та патієнтності (8-стратегія).

Якщо домінуючими є К,-властивості, то перерозподіл ресурсів направлений з вегетативних частин рослин в репродуктивні, при цьому реалізуються адаптації по захисту популяції. При переважанні 8-властивостей перерозподіл ресурсів відбувається між вегетативними органами і направлений на реалізацію адаптації по захисту онтогенезу.

Співвідношення продуктивності (експлерентності) та стійкості (патієнтності) сільськогосподарських культур обумовлюється умовами їх вирощування. За сприятливих умов реалізується потенційна продуктивність (