Білки “гострої фази” CYPRINUS CARPI О L. як захисний фактор на токсичний вплив шестивалентного хрому

Abstract

Хром використовується на промислових підприємствах та входить до складу речовин повсякденного вжитку. Є відомості про викиди відходів виробництва, які містять Сг⁶⁺ та Сг³⁺, у ґрунтові води, ріки та озера, що спричиняє ураження водних екосистем та отруєння тварин [6, 11, 12].

Відомо, що у риб шестивалентний хром має здатність легко проникати крізь зяброві мембрани і швидко накопичується в різних тканинах, включаючи мозок, гастро-інтестінальний тракт, нирки, селезінку [3, 4]. Акумулюючись у зябровій тканині, хром пошкоджує структуру зябрового епітелію, що спричиняє ураження дихальної та осморегуляторної функцій. Ці ефекти часто відносять до гострих механізмів токсичності металу. Високою є концентрація хрому і в печінці [11]. Водночас риби є більш стійкими до дії хрому, ніж інші гідробіонти.

Зміна концентрації чи активності так званих білків “гострої фази” - це реакція організму на локальне чи системне порушення у його гомеостазі, що може бути спричинене інфекцією, пошкодженням тканин, травмами чи імунними захворюваннями. До білків “гострої фази” належать: трансферин, церулоплазмін (мідь-оксидаза), С- реактивний білок, фібриноген тощо, їх відносять до вроджених складових імунної системи [13]. Ці білки можуть модифікувати функції клітин імунної системи, оскільки на мембрані останніх є рецептори до білків “гострої фази”. Встановлено також, що на поверхні лімфоцитів є ізоформи молекул церулоплазміну [8].

Церулоплазмін - мідь-вмісний фермент, що здатний запускати “гостро фазові” реакції за умов стресу[8]. С-реактивний білок описаний у багатьох видів риб (камбали, тріски), він посилює рухливість лейкоцитів, взаємодіє з комплементом, бере участь в лізисі клітин. До вродженої складової імунної системи відноситься також і

53

Отримані нами дані з використанням шестивалентного хрому в концентраціях 1,0 та 2,5 мг/л не дозволили встановити чітку закономірність їх впливу. Можливо концентрації іонів хрому (VI), що були вивчені в ході нашого дослідження, не є достатніми для того, щоб індукувати чи пригнітити синтез фібриногену та С-реактивного білка.