Екотоксикологічна характеристика ставковика озерного за дії на нього важких металів водного середовища

Abstract

Останніми роками несприятливий антропогенний вплив на навколишнє середовище значно посилився. Особливо це характерно для України, де загострення екологічних проблем пов’язане з реструктуризацією економіки та слабкою увагою до усунення негативних впливів господарської діяльності у різних регіонах. Нераціональне природокористування призводить до гострої
екологічної ситуації, яка пов’язана з поступанням забруднюючих речовин у поверхневі та підземні води.
Серед різноманітних забруднюючих речовин поверхневих вод суходолу однією із найбільш екологічно небезпечних груп є сполуки важких металів. Деякі з них мають канцерогенні та мутагенні властивості і в той же час можуть обумовлювати незворотні зміни у водних екосистемах. Тому контроль за вмістом цих металів у водоймах, а також встановлення рівня антропогенних навантажень, що пов’язані з надходженням їхніх сполук у водні екосистеми, є надзвичайно актуальним завданням.
Досить часто забруднюючі речовини та сполуки не можуть бути виявлені у воді звичайними хімічними методами, оскільки полютанти мають низькі концентрації, а можливість аналітичних методів контролю і операторів обмежені. Тому такою необхідною є оцінка потенційної біологічної небезпеки забруднення природних вод. Цій меті може служити токсикологічний контроль із застосуванням методів біотестування. Під токсичністю розуміють властивість хімічної речовини ушкоджувати живі організми або летально діяти на них. За будь-якого змісту токсикологічних досліджень першим
кроком має бути встановлення меж безпечності токсичної речовини, а також меж найбільшого та помірного її впливу. Іони важких металів у мікрокількостях необхідні живим організмам, а за концентрацій, що  перевищують безпечний їх вміст у організмі, стирається грань між їх
фізіологічною та токсичною дією. Вважають, що за дії летальних концентрацій настає незворотне пригнічення фізіологічної активності, а сублетальні концентрації пригнічують її лише спочатку, після чого настає поступове відновлення функцій. Більшість досліджень щодо впливу іонів важких металів на організми присвячена вивченню пристосувальної мінливості морфологічних показників та порушенню різноманітних біохімічних процесів та фізіологічних функцій. У низці експериментальних робіт встановлено лише деякі токсикологічні показники (LC0, LC50, LC100)
для прісноводних організмів (дафній) і, зокрема, для легеневих молюсків за впливу іонів міді, цинку та кадмію. Такі роботи направлені насамперед на пошук діапазонів концентрацій, у яких можна вести подальші дослідження, і в них використано як основний критерій лише ступінь виживання тварин. Відомості щодо часу появи перших ознак отруєння та настання незворотних явищ під час отруєння, а також відносно пристосування та витривалості тварин до впливу іонів важких металів відсутні. Стосовно впливу іонів нікелю
існують розрізнені дані, які стосуються порівняння токсичності при взаємодії різних важких металів. Визнано за необхідне досліджувати вплив на організми й інших елементів, зокрема кобальту, оскільки його антропогенне надходження у навколишнє середовище перевищує природні потоки або співставиме з ними. Комплексні дослідження щодо встановлення основних
екотоксикологічних показників для обраного нами індикаторного організму − черевоногого молюска ставковика озерного (Lymnaea stagnalis L.) за дії на нього іонів міді, нікелю та кобальту не проводились. По кожному з них нами визначено величини 13 токсикологічних показників. Для нікелю та кобальту 10 із них було встановлено вперше.