ВПЛИВ ПРИРОДНОЇ ТА ТЕХНОГЕННОЇ ДІЇ ІОНІЗУЮЧОЇ РАДІАЦІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЙОДУ В ОРГАНІЗМІ

Т.Є. Комісова; М.С. Гончаренко; Н.А. Сліпцова

doi:10.32999/ksu2524-0838/2023-34-4

Т.Є. Комісова
М.С. Гончаренко
Н.А. Сліпцова

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2023-34-4

Ключові слова: опромінення населення, іонізуюче випромінювання, природні радіонукліди, щитоподібна залоза

Анотація

У роботі наведені результати досліджень з визначення комбінованої дії іонізуючого випромінювання на частоту розвитку захворювань щитовидної залози (ЩЗ) у дітей, що мешкають на території при постійній дії природної та техногенної іонізуючої радіації. ЩЗ У дітей є однією з основних залоз ендокринної системи, якій належить провідна роль в нейроендокринно-імунній регуляції організму, в формуванні фізичного і психічного статусу, в регуляції нормального функціонування найважливіших органів і систем, інших залоз ендокринної системи, різних обмінних процесів та ін. Тому стан ЩЗ у дітей є індикатором їх здоров’я як в даний час, так і в майбутньому.

Метою роботи є вивчення впливу комбінованої дії радіації і йодного дефіциту на частоту розвитку тиреоїдної патології у дітей. Обстежено 182 дітей та підлітків - мешканців деяких регіонів Кіровоградської області. Обстеження проводили за єдиною програмою, до якої було включено: антропометрію; анамнестичні дані; розрахунок середньої поглиненої ЩЗ дози за рахунок PH йоду; ультразвукове дослідження ЩЗ; імуноферментний аналіз вмісту в крові тиреоїдних гормонів - вільного тироксину (в Т4); тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ); визначення антитіл до тиреоглобуліну (АТГ) і мікросомальної фракції (АМС); йодне забезпечення організму (за екскрецією йоду з сечею).

Результати, свідчать, що тиреоїдна патологія була виявлена у дітей всіх груп. Встановлено, що частота виникнення тиреоїдної патології у дітей не знижується і залежить від дозового навантаження на ЩЗ (в основному за рахунок радіонуклідів йоду) та забезпеченості організму йодом. Відзначено, що комбінована дія іонізуючого випромінювання та ендемічного дефіциту йоду посилює радіаційний ефект на ЩЗ. Після прийому йодовмісних препаратів у всіх групах відзначалося зменшення кількості обстежених з концентрацією йоду в сечі. При цьому кількість дітей з достатнім забезпеченням організму йодом збільшувалася в основному за рахунок дітей з легким ступенем йодного дефіциту З метою профілактики тиреоїдної патології дітям з дифузним зобом, які зазнали комбінованої дії іонізувального опромінення та ендемічного дефіциту йоду рекомендовано застосовувати препарати і продукти, що містять йод.

Посилання

1. Горленко ОМ, Пушкаш ЛЮ, Девіняк ОТ. та ін. Динамічне моделювання показників функції щитоподібної залози у дітей під впливом суплементації комплексом йоду з селеном. Проблеми клінічної педіатрії. 2018;1(39):45–54.
2. Вадзюк СН, Юрчишин ОМ. Фізичний розвиток дітей у йододефіцитному регіоні. Вісник наукових досліджень.2011;2:19-21.
3. Вацеба АО. Епідеміологія йододефіцитних захворювань у Карпатському регіоні [автореферат]. Київ; 2004. 20 с.
4. Кеч НР, Гнатейко ОЗ, Лук’яненко НС, Чайковська ГС, Дробчак МІ. Діагностика та лікування екозалежного зобу у дітей. Матеріали VI International Scientific and Practical Conference «Innovations technologies in science and practice», February 15 – 18, 2022, Haifa, Israel. С. 218-222.
5. Білоніжка П. Геохімія біосфери = Geochemistry of the biosphere: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка; 2018:182.
6. Ткачук ВВ., Величко ВІ., Ткачук ІВ. Йододефіцит та йододефіцитні захворювання. Ендокринологія. 2021;3:45-50.
7. Паньків В. Ендемічний зоб (йододефіцитні захворювання). Новини медицини і фармації. 2013;8:28–31.
8. Антоняк ГЛ. Влізло ВВ. Біохімічна та геохімічна роль йоду: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка; 2013:392.
9. Свиридонова МА. Дефіцит йоду, формування і розвиток організму. Клінічна і експериментальна тиреоідологія. 2014;10(1):9-20.
10. Булдигіна ЮВ. Проблема йододефіциту: історія питання, шляхи вирішення. Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. 2009;4:9-14.
11. Скальний АВ. Рудаков М. Біоелементи в медицині. ОНІКС 21 століття, видавництво Мир, 2004:272.
12. Горленко ОМ, Пушкаш ЛЮ, Марковцій ЛЮ, Піріді ВЛ, Студеняк ВМ., Белей ГМ. Екологічно залежні стани у дітей та корекція їх порушень. Проблеми клінічної педіатрії. Ужгород. 2018;35-46.
13. Horlenko O, Pushkash L, Devinyak O, Pushkash I. Correction of iodine deϐiciency states and dynamic modeling of positive dynamics of indicators of thyroid fynctions by supplementation. EUREKA: Healt Sciences. 2018;2:17–23.
14. Маменко МЄ. Вплив хронічної інтоксикації сполуками важких металів на формування йододефіцитних та залізодефіцитних станів у дітей. Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. 2008;9(4):116-125.
15. Маменко МЕ. Профілактика йододефіцитних захворювань: що має знати та може зробити педіатр і лікар загальної практики? Клінічні рекомендації. Сучасна педіатрія. 2017;2(82):8-16.
16. Докійчук ІО. Вплив йододефіциту на розвиток дітей. Матеріали V міжнародної конференції молодих учених. Харківський природничий форум:, Харків, 19–20 трав. 2022 р. Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2022, с. 117–118.
17. Guidance of the monitoring of salt iodization programmes and determination of population iodine status. UNICEF, 2018:27. — Режим доступу: https://sites.unicef.org/nutrition/files/Monitoring-of-Salt-Iodization.pdf
18. Лузанчук ІА. Йодний дефіцит та розміри щитоподібної залози у дітей різних регіонів України. Ендокринологія. 2002;1:141-151.
19. Hetsel BS. Jodine-deficiency in Europe. A. Continuing Concern, New York, 1993, p. 25-35.