ПОПЕРЕДНІ ДАНІ ПРО ПСАМОФІТНУ РОСЛИННІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ДВОРІЧАНСЬКИЙ» (ХАРКІВСЬКА ОБЛ.) ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
Анотація
Уперше у межах території національного природного парку «Дворічанський» та на прилеглих до неї ділянках борової тераси річки Оскіл (Куп’янський район Харківської
області) описано рослинність піщаних фітоценозів. Наведено картосхему з позначенням локацій, де було виконано геоботанічні описи. Встановлено синтаксономічну структуру псамофітної рослинності, яка представлена трьома асоціаціями (Festucetum beckeri Ad. Oprea 1998, Secaletum sylvestre Popescu & Sanda 1973, Secali sylvestri-Caricetum colchicae Davydova 2019) і двома базальними угрупованнями (BC Stipa borysthenica і BC Carex colchica), що належать до союзу Festucion beckeri Vičherek 1972, порядку Festucetalia beckeri Soó 1957 класу Festucetea vaginatae Soó ex Vičherek 1972. Наведено класифікаційну схему і продромус псамофітної рослинності, обговорюються дискусійні питання синтаксономії приморських і континентальних пісків України. Безпосередньо на території національного природного парку зафіксовано дві асоціації (Festucetum beckeri і Secaletum sylvestre) і одне базальне угруповання (BC Stipa borysthenica). Встановлено, що піски борової тераси річки Оскіл мають високу наукову цінність, значну участь у їх формуванні бере Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin – вид з «Червоної книги України». Також виявлено популяції двох видів, перспективних для включення до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на території Харківської області – Gelasia ensifolia (M.Bieb.) Zaika & al. i Jurinea polyclonos
DC. Авторами описані угруповання двох асоціацій (Stipetum borysthenicae purum i Stipetum (borysthenicae) festucosum (beckeri)) формації Stipeta borysthenicae, яка уключена до «Зеленої книги України». Надзвичайно важливим є великомасштабне картування з використанням геоінформаційних систем псамофітної рослинності у долині р. Оскіл у межах Дворічанської територіальної громади з метою виділення та опису найцінніших у ботанічному аспекті ділянок пісків борової тераси. Підкреслено, що псамофітна рослинність долини річки Оскіл досліджена недостатньо і потребує подальшого вивчення із залученням ширшого геоботанічного матеріалу з різних регіонів.
Посилання
заповідників і національних природних парків України. Ч. 2. Національні природні
парки. Ред. Онищенко ВА, Андрієнко ТЛ. Київ: Фітосоціоцентр. 2012. 580 с.
2. Виноградов НП, Голицын СВ. Сниженные альпы и тимьянники Среднерусской
возвышенности. Ботанический журнал. 1954;39(3):421-430.
3. Гайова ЮЮ. Псамофітна рослинність Черкасько-Чигиринського геоботанічного району.
Науковий вісник НЛТУ України. 2015;25(9):131-138.
4. Давидова АО. Синтаксономія рослинності національного природного парку
«Джарилгацький». Клас Festucetea vaginatae. Біологія та екологія. 2019;5(1):34-43.
5. Демина ОН. Экологическая модель растительного покрова степей бассейна Дона.
Инженерный вестник Дона. 2014;29(2):3.
6. Дубина ДВ, Дзюба ТП, Ємельянова СМ, Багрікова НО, Борисова ОВ та ін. Продромус
рослинності України. Ред. Дубина ДВ, Дзюба ТП. Київ: Наукова думка. 2019. 784 с.
7. Зелена книга України. Ред. Дідух ЯП. Київ: Хімджест. 2009. 490 с.
8. Котов МИ. Список новых, редких и более интересных растений, собранных нами или
наблюдавшихся по р. Осколу в Воронежской губ. (Бирючинский и Валуйски уу.) и в
Харьковской губ. (Купянский у.). Бюллетень общества естествоиспытателей
Воронежского университета. 1927;2(1):28-45.
9. Котов МИ. Ботанические экскурсии в Купянский округ Харьковской губ. и в
Артемовский округ Донецкой губ. Журнал Русского ботанического общества.
1930;14(2):175-179.
10. Котов МИ. Материалы к растительности долины р. Оскола между гг. Купянском и
Валуйками. Журнал Русского ботанического общества. 1931;16(5-6):446-455.
11. Миркин БМ, Наумова ЛГ, Соломещ АИ. Современная наука о растительности. Москва:
Логос. 2001. 264 с.
12. Червона книга України. Рослинний світ. Ред. Дідух ЯП. Київ: Глобалконсалтинг. 900 с.
13. Шевчик ВЛ, Соломаха ВА. Синтаксономія рослинності островів Круглик та Шелестів
Канівського природного заповідника. Український Фітоценотичний Збірник, А.
1996;1(24):12-27.
14. Didukh Ya, Chusova O, Demina O. Syntaxonomy of chalk outcrop vegetation of the order
Thymo cretacei-Hyssopetalia cretacei. Hacquetia. 2018;17(1):85-109. DOI: 10.1515/hacq-
2017-0013
15. Dubyna DV, Neuhäuslova Z, Shelyag-Sosonko YuR. Vegetation of the Birjucij Island Spit in
Azov Sea. Sand Steppe Vegetation. Folia Geobotanica et Phytotaxonomica. 1995;30:1-31.
16. Hennekens SM, Schaminée JHJ. TURBOVEG, a comprehensive data base management system
for vegetation data. Journal of Vegetation Science. 2001;12(4):589-591. DOI:
10.2307/3237010
17. iNaturalist. Available from: https://www.inaturalist.org
18. Kopečky K, Hejny S. A new approach to the classification of antropogenic plant communities.
Vegetatio. 1974;29(1):17-20.33
19. Kuzemko A, Bezrodnova O, Savchenko G, Ronkin V, Valiuk V, Tsymbaliuk V. Syntaxonomy
and scale-dependent species diversity of plant communities on chalk outcrops in the Kharkiv
region (Ukraine). Palearctic Grasslands. 2018;37:14-25. DOI: 10.21570/EDGG.PG.37.14-25
20. Plants of the World Online (POWO). Available from: http://powo.science.kew.org
21. Rolecek J, Tichy L, Zeleny D, Chytry M. Modified TWINSPAN classification in which the
hierarchy respects cluster heterogeneity. Journal of Vegetation Science. 2009;20(4):596-602.
DOI: 10.1111/j.1654-1103.2009.01062.x
22. Theurillat JP, Willner W, Fernández-González F, Bültmann H, Čarni A, Gigante D, Mucina L,
Weber H. International Code of Phytosociological Nomenclature. 4th edition. Applied
Vegetation Science. 2021;24(1):1-62. DOI: 10.1111/avsc.12491
23. Tichy L. JUICE, software for vegetation classification. Journal of Vegetation Science.
2002;13(3):451-453. DOI: 10.1111/j.1654-1103.2002.tb02069.x
24. Vicherek J. Die Sandpflanzengesselschaften des unteren und mittleren Dnieprstromgebietes
(die Ukraine). Folia Geobotanica et Phytotaxonomica. 1972;7:9-46.