ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ПРООКСИДАНТІВ В ТКАНИНАХ ЗЕРНІВОК ZEA MAYS L. РІЗНИХ ЗА РІВНЕМ СТІЙКОСТІ ДО ХВОРОБ СОРТІВ

Анотація

Активні форми Оксигену (АФО) спричинюють вільнорадикальне перекисне окиснення макромолекул (ВРПО). Маркером ВРПО є утворення малонового діальдегіду (МДА), а про наслідки зміни прооксидантно-атиоксидантного балансу свідчить зміна активності ферменту цитохромоксидази. Дослідження ролі АФО у протиінфекційному захисті тварин, процесах окисного вибуху, механізмах старіння та апоптозу відкрило перспективи пошуку аналогів у рослинному світі. Кількісне визначення ПО та продуктів ВРПО здійснювали на зернівках Zea mays L. взятих від рослин наступних сортів: «ДК Бурштин» (високостійкий до хвороб сорт), «ДН Деметра» (середньостійкий до хвороб сорт) та «ДК Велес» (малостійкий). Оцінку рівня та джерел генерації АФО здійснювали за спектрофотометричниим НСТ-тестом. Оцінку рівня ВРПО здійснювали за концентрацією
фонового та стимульованого малонового діальдегіду (МДА). Для здійснення оцінки наслідків зміни ПАС проводили визначення активності цитохромоксидази. В результаті проведених досліджень встановлено, що тканини зернівок високостійкого сорту Zea mays L. «ДК Бурштин» мають найнижчий фоновий рівень та найвищий рівень стимульованої дріжджами та NaF генерації •О2-, що свідчить про наявність потужної активуючої здатності каскаду передачі сигналу для збудження експресії захисних генів, а особливо кальцієвої та НАДФН оксидазної сигнальної систем. Виявлено, що зі збільщенням стійкості сорту Zea mays L. до хвороб спостерігається зниження фонового та стимульованого рівня МДА, що свідчить про низький ступінь ВРПО ліпідів мембран та можливо пояснюється посиленою АО ланки ПАС. Доведено, що при переході від малостійкого до хвороб сорту «ДК  Велес» до середньостійкого «ДН Деметра» та високостійкого сорту «ДК Бурштин» активність цитохромоксидази зростає, що, можливо, пояснюється зниженням інтенсивності перекисної деструкції мембран мітохондрій в результаті посилення АОЗ. Здійснено висновок про те, що прооксидантна ланка ПАС бере участь у підтримці стійкості сорту рослин до хвороб, однак потребує потужного компенсаторного антиоксидантного механізму для захисту від перекисної деструкції макромолекул.