АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛИСТКА РЕЛІКТОВИХ ВИДІВ РОСЛИН У ЗВ’ЯЗКУ З ПОСУХОСТІЙКІСТЮ

Анотація

Внаслідок інтенсивного техногенного розвитку темпи глобальних кліматичних змін зростають. Зокрема це проявляється в різких перепадах температур, зростанні кількості аномально високих температур, тривалих періодах з малою кількістю опадів. Вивчення реліктових видів рослин, які неодноразово перенесли глобальні кліматичні зміни, може допомогти зрозуміти напрямок розвитку адаптивних механізмів, спрямованих зокрема на подолання проблеми посухи. Досліджено анатомічну будову листків реліктових рідкісних видів Magnolia obovata, M. denudatа, M. kobus, Ginkgo biloba. Визначено відносну посухостійкість даних видів за оводненістю тканин, водним дефіцитом та втратою води за 1 годину в’янення. Всі досліджені рослини можна вважати достатньо посухостійкими. Дані види можна розмістити у порядку зменшення посухостійкості: G. biloba →M. kobus →M. obovata→ M. denudatа. Разом з цим, захист від умов з недостатньою кількістю води на анатомічному рівні проявлений по-різному. Зокрема, у M. kobus та M. obovata ксерофітними ознаками є менше кутикулярне випаровування за рахунок дрібноклітинності епідерми, велика кількість продихів, що дає змогу інтенсивніше поглинати воду, більший відсоток палісадного мезофілу, в якому клітини щільно розташовані. Листки M. denudatа мають потовщену епідерму з обох боків, проте зовнішня клітинна стінка потовщена лише з адаксіального боку. Адаптивними ознаками G. biloba до посушливих умов є потовщення листкової пластинки, епідерм з обох боків та особливо їх зовнішніх оболонок, заглиблення продихів, зменшення розмірів листкової пластинки, більша, порівняно з магноліями, оводненість листків. Отже, рослини G. biloba, що мають глибоку стрижневу кореневу систему і менше залежать від опадів, більше пристосовані на рівні листка до утримання наявної води, а у магнолій, що мають поверхневу кореневу систему, листок адаптований в напрямку швидкого інтенсивного поглинання води під час випадання опадів.