Вивчення сучасного стану степової фітобіоти об׳єктів ПЗФ Ізюмського району Харківської області та визначення можливостей розширення заповідних територій

Abstract

Степи інтенсивно використовувались в господарській діяльності ще задовго до їх наукового вивчення. Зараз природні степові ценози зазнають значних антропогенних змін, що призводить до збідніння флори і фауни, часткового або повного їх руйнування. Єдиною можливість збереження степових фітоценозів є їх заповідання.
Метою наших досліджень було вивчення сучасного стану рідкісної фітобіоти степових територій, що входять до природно-заповідного фонду (ПЗФ) на Ізюмщині та визначення перспектив розширення їх площ.
Ізюмський район розташований у південно-східній частині Харківської області в зоні переходу Середньо-Російської височини у Донецький кряж. Це плато, яке розчленоване яружно-балковими системами та річковою мережею рр. Сів. Донець і Оскіл. На схилах балок зростають байрачні діброви і лучні степи. Природна рослинність збереглася, головним чином, у долинах річок, у балках і заплавах, які віддалені від населених пунктів. Саме на таких ділянках і розташовані об’єкти ПЗФ. На Ізюмщині існує один регіональний
ландшафтний парк, 4 заказники та 5 пам’яток природи місцевого значення.
На заповідних територіях охороняються переважно лісовий тип рослинності. Реліктові вапнякові та лучні степи представлені незначними за площею ділянками лише на 4 об’єктах ПЗФ („Запилювач”, „Круглий”, „Гора Крем’янець” і „Бугаївський”).