ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ СТЕПОВОЇ ГАДЮКИ VIPERA RENARDI НА ПІВДНІ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Селюніна З. В., Маркауцан О. Є., Дубов С. В.

  • З.В. Селюніна
  • О. Є. Маркауцан
  • С.В. Дубов
Ключові слова: степова гадюка, причорноморський степ, Нижньодніпровські арени, динаміка чисельності, моніторинг

Анотація

Степова гадюка (Vipera renardi (=ursinii) Christoph, 1861) – фоновий вид змій степової зони півдня лівобережної України, фігурант Червоної книги України, охороняється за Бернською конвенцією, за Червоною книгою МСОП цей вид має статус уразливого виду (eng. Vulnerable species, VU), який присвоюється видам, що знаходяться під загрозою стати вимираючими. Через антропогенну трансформацію: оранку, залісення, зрошувального
землеробства, пожеж, синантропізацію, тощо, в причорноморського степу, на Нижньодніпровських аренах степова гадюка зникає. Цей вид був збережений на природоохоронних територіях регіону, та на мало трансформованих ділянках приморського та піщаного степу. До регіону дослідження входять лісостепові ділянки Чорноморського біосферного заповідника (ЧБЗ) та територія Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (НПП БС) на Кінбурнському півострові, причорноморські ділянки й острови Тендрівської і Ягорлицької заток, що входять до складу ЧБЗ. Динаміка чисельності степової гадюки залежить й від абіотичних факторів. В більш вологі роки та наступні 1-2 роки кількість гадюк в регіоні зменшується. В засушливі роки чисельність степової гадюки збільшується. В останні 20 років за результатами багаторічного моніторингу, динаміка чисельності степової гадюки має від’ємний тренд як в причорноморському степу, так й на аренах Нижнього Дніпра. Циклічність динаміки степової гадюки в нашому регіоні становить 3-5 років, найбільша амплітуда 1,4 одиниці, максимальні значення відносної чисельності за останні 20 років зменшилися від 1,5 до 0,4 ос./км, мінімальні - від 0,3 до 0,1 ос./км. Для збереження популяції цього виду на півдні лівобережної України необхідно збільшити площі з обмеженим природокористуванням, а саме з забороною оранки, недопущенням надмірного випасу і експлуатації родовищ піску. Крім того, потрібне посилення екологічної освіти і пропаганди серед місцевого населення про необхідність збереження степової гадюки в природних умовах і нівелювання гіпертрофованої думки про небезпеку цієї змії. Збереженню цього виду сприяє розгалужена мережа
природоохоронних територій регіону: заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, заповідних урочищ, тощо.  

Посилання

1. Бахарев ВА, Лесничий ДЮ. Анализ морфотипов, фолидоза в популяциях гадюки обыкновенной Припятского Полесья Белоруссии. Веснык МДПУ ім. Шамякына. Серія: Біялагічныя навукі. Могілев: 2015; 1(45):10-15.
2. Даревский ИС. Методы изучения рептилий в заповедниках: В сб. Амфибии и рептилии заповедных территорий. Москва. 1987: 25-32.
3. Котенко ТІ. Розробка критеріїв оцінки стану рідкісних видів як теоретичної основи ведення Червоної книги і вдосконалення заповідної мережі (на прикладі земноводних та плазунів фауни України). Матеріали наук.-практ. семінара «Проблеми охорони видів фауни і флори, занесених до Червоної книги України». Миколаїв: «Ойкумена»; 1992: 84-86.
4. Котенко ТИ. Земноводные и пресмыкающиеся. Вестник зоологии. 1 отд. выпуск «Позвоночные животные Черноморского биосферного заповедника (аннотированные списки видов)». 1996: 16-19.
5. Котенко ТИ, Зиненко АИ, Селюніна ЗВ, Гаврилюк СВ. Степная гадюка Vipera renardi (Christoph, 1861) острова Орлов (Тендровский залив). Природничий альманах. Серія: Біологічні науки. 2012; Вып 18. Херсон: ООО ХГТ, 2013: 39-50.
6. Котенко ТІ, Кукушкін ОВ. Гадюка степова, Vipera renardi (Christ.), – вид Червоної книги України. В зб. «Знахідки тварин Червоної книги України». Київ. 2008:101-132.
7. Коросов АВ. Динамика численности островной популяции обыкновенной гадюки (Vipera berus). Зоологический журнал. 2008; Т.87, № 10: 10-15.
8. Кукушкин ОВ. Vipera renardi Puzanovi ssp. nov. (Reptilia, Serpentes, Viperidae) – новый подвид степной гадюки из горного Крыма. Современная герпетология. 2009; Т.9, вып.1-2:18-40.
9. Лавренко ЕМ. Растительность европейской части СССР. Ленинград, Наука; 1980: 250-254.
10. Руденко ВП, Коваленко ТА, Руденко АГ. Зустріч окремих рідкісних видів хребетних тварин в Національному природному парку «Джарилгацький» (2013-початок 2019). Матеріали до 4-го видання Червоної книги України. Тваринний світ. Серія: «Conservation Biology in Ukraine». Київ: 2019: 7:3: 280–287.

11. Селюніна ЗВ. Сучасний стан герпетофауни Чорноморського біосферного заповідника (1998-2003). Матеріали наукових читань, присвячених 170-річчю каф. зоології КНУ та 100-річчю з дня народження О.Б.Кістяковськогої «Сучасні проблеми зоологічної науки». Канів. Київ:ВПЦ «Київський університет»: 2004: 161-163.
12. Селюніна ЗВ. Плазуни Чорноморського біосферного заповідника в 1990-2005 р. В зб. «Знахідки тварин Червоної книги України». Київ: Ін-т зоології НАНУ. 2008:306-315.
13. Селюнина ЗВ. Результаты мониторинга герпетофауны в Черноморском биосферном заповеднике в 2006-2010 годах. Природничий альманах. Серія: Біологічні науки. 2011;16:138-144.
14. Selyunina ZV, Gavrylyuk SV. Herpetofauna of the Island ecosystems northwestern part of the Black Sea. «Actual problems of protection and sustainable use of the animal world diversity». VIII-th International conference of zoologists. 10-12 oct 2013. Chisinau (Moldova). 2013: 48-50.
15. Селюніна ЗВ. Багаторічна динаміка чисельності плазунів Чорноморського біосферного заповідника, що занесені до Червоної книги України. Праці науково-технічної конференції (с.Урзуф, 16-18 жовтня 2019 року). Серія «Conservation Biology in Ukraine». «Біорізноманіття степової зони України: вивчення, збереження, відтворення» (з нагоди 10-річчя створення національного природного парку «Меотида»). Слов’янськ: Видавництво «Друкарський двір». 2019;13:151-156.
16. Уманец ОЮ. Лесные ценогенетичекие комплексы степной зоны северо-восточного Причерноморья. Вісник Национального науково-природничого музею. Вип.4-5. 2005-2007: Серия ботанична, частина 2. Київ: Фитон. 2007:454-468.
17. Уманець ОЮ. БЗ Чорноморський. Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч.1. Біосферні заповідники. Природні заповідники. Під ред. В.А.Онищенка і Т.Л.Андрієнко. Київ: Фітосоціоцентр: 2012: 73-93.
18. Червона книга України. Тваринний світ. Під заг. ред. І.А. Акімова. Київ: «Глобалконсалтинг». 2009: 397.
19. Червона книга МСОП. Доступно: https://www.iucnredlist.org/info/categories_criteria1994#categories/
20. Літопис природи Чорноморського біосферного заповідника. 1998-2019 р.
Опубліковано
2020-12-30
Сторінки
63-72
Номер
Розділ
Статті