STRUCTURAL ORGANIZATION OF THE KHERSON REGION POPULATION SYSTEM AND ITS TRANSFORMATION UNDER INFLUENCE OF MARRIAGE MIGRATION

  • E. Lanovenko

Анотація

У статті з використанням індексу ендогамії проведена оцінка ступеню
генетичної підрозділеності популяційної системи Херсонської області, представлена динаміка її структурної організації під впливом шлюбної міграції за періоди зміни поколінь. Показано, що в 1959-1961 роках високий ступінь панміксії підтримувався за рахунок інтенсивної зовнішньої і
внутрішньої міграції; етнічна різноманітність відігравала другорядну роль і
зберігалася на певному рівні. Критерієм елементарної популяції відповідали
лише Горностаївський, Голопристанський, Іванівський райони. Для інших
районів в цей період межею елементарної популяції виявилася вся область.
У наступному досліджуваному періоді (1987-1989 роки) з посиленням
шлюбно-міграційних процесів межі елементарної популяції для всіх районів
розширилися до розмірів області. У кінці 80-х років минулого століття
характер і напрям потоку генів за шлюбної міграції істотно змінилися:
інтенсивність шлюбної міграції знизилася, міські і сільські популяції стають
генетично замкнутими. Цей процес ще більше посилився в 2014-2016 роках
і супроводжується значним зниженням інтенсивності потоку генів.
Нині популяційна система (метапопуляція) Херсонської області являє
собою підрозділену панміктичну популяцію острівного типу, що складається з великої елементарної популяції ("материк"), оточеної дев'ятьма генетично диференційованими малими популяціями ("острови") та дев'ятьма напівізольованими прикордонними районними утвореннями. Потік генів направлений із популяційної системи, що призводить до збіднення її генофонду. Ефектами зворотної міграції можна знехтувати, оскільки її інтенсивність порівняно мала (8,3-14,0%).

Посилання

Алтухов Ю.П. Генетические процессы в популяциях / Ю.П. Алтухов. - М.: Наука, 2003. - 370 с.
Ельчинова Г.И. Параметры изоляции расстоянием Малеко и индексы эндогамии в трех районах республики Чувашия / Г.И. Ельчинова, Е.К. Гинтер // Генетика. - 2001. – Т. 37, № 5. - С. 684-689.
Ли Ч. Введение в популяционную генетику. – М.: Мир, 1978. – 555 с.
Сорокина И.Н. Теоретические модели структуры популяций и генетические маркеры, используемые в популяционно-генетических исследованиях / И.Н.Сорокина // Научные ведомости. Серия Медицина. Фармация. – 2013. - №11 (154). – Выпуск 22. – С. 166-169.
Crow J.F., Mange A.P. Measurement of inbreeding from the frequency or marriages between person of the same surname // Eugen. Quart. – 1965. – 12. – P. 199–203.
Сavalli-Sforza L.L., Bodmer W.F. The Genetics of Human populations // San Francisco: Ed. W.H.Freeman and Company, 1971. – 965 p.
Опубліковано
2018-01-09
Номер
Розділ
Статті