БІОМОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ HALORAGACEAE R. BR. ТА ВИДІВ ПРЕДАСТАВЛЕНИХ В КОЛЕКЦІЇ БОТАНІЧНОГО САДУ ІМ. АКАД. О. В. ФОМІНА
Мазур Т. П., Дідух А. Я., Дідух М. Я.
Анотація
Наведено результати дослідження біоморфологічних особливостей видів родини Haloragaceae. До родини Haloragaceae входять 9 родів та близько 130 видів. Розглянуто їх поширення в природних умовах. Інтродуковані представники родини представлені 3 родами та 6 видами. За своєю біоморфологічною особливістю це багаторічні, рідше однорічні прибережно-водні, болотні, водні, трав'янисті рослини. Життєва форма – аерогідатофіти, гемікриптофіти. Вітчизняні види роду Myriophyllum живуть у прісних, з повільною течією, майже стоячих, водоймах, а у деяких видів ареал доходить до узбережжя морів. Вони дуже чуттєво відноситься до температури води і менше до освітлення. Найпоширеніший тип запилення – анемофілія. (вітром), також спостерігається ентомофілія (запилення комахами) та автогамія (самозапилення) (дуже рідко). Зустрічаються окремі популяції, які мають повністю стерильні квітки. Для представників роду також є характерним вегетативне розмноження – стеблами та туріонами. Між генеративним та вегетативним розмноженням представників роду Myriophyllum існує чітка кореляція, яка пов’язана з особливістю розмноження, чим менше у рослини утворюється насіння, тим більше формується туріонів. При вирощуванні представників роду Myriophyllum, одразу висаджувати їх на глибину не можна. Спочатку їх утримують на затоплених ділянках берега, потім, поступово, переводять на глибші ділянки водойми. Зарості Myriophyllum відіграють дуже важливу роль у житті прісноводної водойми: у них відмічено найбільше скупчення дрібних безхребетних тварин,
які є основною їжею для мешканців водойми, на листки риби відкладають ікру, а в подальшому у них переховуються мальки. Рослини роду Myriophyllum мають важливе кормове значення, їх збирають для відгодівлі водоплавних птахів та риби, а також використовують як силос. Представлено можливості їх використання в умовах інтродукції відкритого та захищеного ґрунту. Розроблено методи догляду та розмноження в умовах помірної зони України.
Посилання
2. Белавская АП. Семейство сланоягодниковые (Haloragaceae). Жизнь растений. Том 5. Частина 2. М.: Просвещение; 1981; 230.
3. Добычина ТЛ. Семейство Сланоягодниковые (Столисникові) Haloragaceae R. Br. Определитель высших растений Украины. Киев: Наук. думка; 1987;212.
4. Кассельман К. Атлас аквариумных растений. М.: Аквариум; 2001. 371 с.
5. Катанская ВМ. Высшая водная растительность континентальных водоемов СССР. Л.: Наука; 1981. 187 с.
6. Катанская ВМ. Методика исследования высшей водной растительности. Жизнь пресных вод СССР. М.; Л., 1956. Т. 4, ч. 1. С. 160–182.
7. Кємпбел ДХ. Ботанические ландшафты земного шара. Очерки по географии растений. Пер. с англ. Н.Г. Алехиной, под ред. В.В. Алехина. – М.: Иностр. литература, 1948. 439 с.
8. Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР. Бюл. бот. сада АН СССР. 1979;113: 3–8.
9. Тахтаджян АЛ. Флористические области Земли. Л., 1978. 247 с.
10. Тахтаджян АЛ. Система и филогения цветковых растений. Л.: Наука, 1987. 439 с.
11. Brummitt RK. Vascular plant families and genera. London: R.B.G. Kew, 1992. 732 p.
12. Brummitt RK. Autohors of Plant Names. London: R.B.G. Kew, 1992. 804 p.
14. Kubitzki K. Haloragaceae. In: The Families and Genera of Vascular Plants. 2007. vol. 9: 184–190.
15. Mühlberg H. Des grose Buch der Wasser pflanzen. – Leipzig: Edition. 1980. 408 s.
16. Index kewensis [Електроний ресурс]. Oxford University Press, 1997. 1 електрон. опт. диск. (CD–Rom) is the copyright of the Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew. Developed by System Simulation LTD, using Index softwore. System Simulation LTD.
17. Orchard AE. Taxonomic revisions in the family Haloragaceae. II. Nuytsia, 1977. 2: 126–144.
18. Orchard AE. Myriophyllum (Haloragaceae) in Australasia. II. The Australian species. Brunonia, 1985. 8: 173–291.
19. Haloragaceae. Доступно: https://www.en.wikipedia.org/wiki/ Haloragaceae.