Природничий альманах (біологічні науки)

Зміст

2024-07-06T12:45:00+03:00

ISSN 2524-0838 (друковане видання)

ISSN 2706-9133 (онлайн видання)

РОСЛИННІСТЬ ПІСКІВ УРОЧИЩА «КОНЧА-ЗАСПА» ТА ПРИЛЕГЛИХ ДІЛЯНОК (КИЇВСЬКА ОБЛ.)

2024-07-06T12:45:00+03:00

У статті представлено результати геоботанічних досліджень пісків урочища «Конча-Заспа» та прилеглих до нього ділянок, які розташовані у межах міста Київ та Обухівського району Київської області. Було виявлено синтаксони, які репрезентують псамофітну та чагарникову рослинність і належать до двох класів – Koelerio-Corynephoretea canescentis Klika in Klika & Novák 1941 і Salicetea purpureae Moor 1958. У межах першого класу, представленого єдиним порядком Corynephoretalia canescentis Klika 1934, виділено дві асоціації – Corniculario aculeatae-Corynephoretum canescentis Steffen 1931 (союз Corynephorion canescentis Klika 1931) і Diantho borbasii-Agrostietum vinealis Vicherek ex Davydov & Davydova 2024 (союз Koelerion glaucae Volk 1931), а також два базальні угруповання – comm. Corynephorus canescens-Bromus tectorum i comm. Corynephorus canescens (союз Corynephorion canescentis). До складу класу Salicetea purpureae входить один порядок Salicetalia purpureae Moor 1958, один союз Artemisio marschallianae-Salicion acutifoliae Shevchyk & Solomakha in Shevchyk & al. 1996 nom. corr. і одна асоціація Artemisio marschallianae-Salicetum acutifoliae Shevchyk & Solomakha 1996 nom. corr. Наведено класифікаційну схему, еколого-ценотичну характеристику досліджених угруповань, синоптичну та фітоценотичні таблиці, картосхему поширення синтаксонів. Розглянуто проблеми класифікації трав’яних та чагарникових угруповань алювіальних піщаних ділянок. Підкреслено важливість використання протологів як на етапі класифікації геоботанічних описів, так і для проведення номенклатурної ревізії. Запропоновано валідизацію назви асоціації Diantho borbasii-Agrostietum syreistschikowii Vicherek 1972, опублікованої цим автором провізорно, i номенклатурну корекцію назви Artemisio dniproicae-Salicetum acutifoliae Shevchyk & Solomakha 1996 згідно з вимогами Міжнародного кодексу фітосоціологічної номенклатури.

ДО ВИВЧЕННЯ ПІДРОДИНИ ВЕДМЕДИЦІ (ARCTIINAE) У ФАУНІ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

2024-07-06T12:45:00+03:00

Вивчено особливості систематики та видовий склад підродини Ведмедиці (Arctiinae) ряду Лускокрилі (Lepidoptera). Виокремлено характерні ознаки представників Arctiinae і досліджено сучасну біологічну класифікацію досліджуваної підродини. На основі аналізу результатів дослідження декількох вчених встановлено, що на території України із підродини Ведмедиці зустрічаються: ведмедиця гера (Callimorpha quadripunctaria), ведмедиця бура (Phragmatobia fuliginosa), ведмедиця-господиня (Callimorpha dominula), ведмедиця кропив’яна (Spilosoma urticae), ведмедиця м’ятна, ведмедиця крапчаста (Spilosoma lubricipeda), ведмедиця сітчаста (Coscinia cribraria), ведмедиця пурпурова (Rhyparia purpurata), ведмедиця лугова (Diacrisia sannio), лишайниця чотириплямиста (Lithosia quadra), ведмедиця геба (Arctia festiva), ведмедиця сільська (Arctia villica), ведмедиця Кайя (Arctia caja), метелик американський білий (Hyphantria cunea), лишайниця тополева (Lithosia complana), ведмедиця-жебрачка (Diaphora mendica), ведмедиця кривава (Tyria jacobaeae), ведмедиця жовта (Arctia flavia), ведмедиця плямиста (Chelis maculosa), ведмедиця полосата (Spiris striata), Hypercompe scribonia, Parasemia plantaginis, ведмедиця буро-жовта (Hyphoraia aulica), ведмедиця чорна (Phragmatobia luctifera), ведмедиця спокійна (Phragmatobia placida), Pyrrharctia isabella, ведмедиця велика (Pericallia matronula). В ентомологічних колекціях кафедри ботаніки та зоології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка наявні наступні представники підродини Ведмедиці: ведмедиця м’ятна, ведмедиця Кайя, американський білий метелик, ведмедиця бура, ведмедиця гера (чотирикрапкова), ведмедиця сільська, ведмедиця кропив’яна. Домінантними видами у колекції виявлені особини Spilosoma lubricipeda і Arctia caja. Усі визначені види належать до триби Arctiini і до трьох субтриб Spilosomina (4 види), Arctiina (2 види), Callimorphina (1 вид). Досліджені види відносяться до 5 родів. Перспективою подальших досліджень є вивчення видів цієї підродини на територіях дослідження в осінній період, оскільки на сьогодні феногрупа не представлена в ентомологічних колекціях кафедри.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ НЕРВОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ КІБЕРСПОРТСМЕНІВ, ІТ СПЕЦІАЛІСТІВ ТА НЕТРЕНОВАНИХ ОСІБ

2024-07-06T12:45:01+03:00

У роботі представлені результати досліджень функціонального стану нервово-м’язової системи, а також визначення сили великих груп м’язів тулуба та кінцівок у кіберспортсменів, ІТ спеціалістів та нетренованих юнаків. Метою дослідження було визначення особливостей функціонування нервово-м’язової системи за допомогою методики електронейроміографії, а також визначення сили великих груп м’язів тулуба та кінцівок у груп кіберспортсменів, ІТ спеціалістів та нетренованих осіб, віком 17-25 років. За допомогою методики Н-рефлексометрії камбалоподібного м’яза гомілки та методики визначення швидкості проведення нервового імпульсу по моторних волокнах серединного нерва верхніх кінцівок виявлено, що в переважної кількості осіб показники Н-рефлексометрії в межах норми, але є відхилення показників від референтних значень, а саме: збільшення порогів Н- та М-відповіді, зменшення амплітуди Н-відповіді, зменшення співвідношення амплітуд максимальних Н- та М-відповідей та збільшення співвідношення порогів Н- та М-відповідей. Що стосується амплітуди М-відповідей, відхилення відсутні в групах досліджуваних. Також виявлено відхилення від норми амплітудно-часових показників проведення імпульсу по серединному нерву, а саме зменшення та вихід за межі референтних значень амплітуди м’язових відповідей на стимуляцію нерва в ліктьовому згині та зап’ястку, як з правого, так і з лівого боку тіла, а також зменшення та вихід за межі референтних значень швидкості проведення імпульсу. Відхилення можуть свідчити про сегментарну демієлінізацію чутливих волокон великогомілкового нерва та компресією серединного нерва у ліктьовому згині та зап’ястку верхньої кінцівки з правого та лівого боків тіла. Дослідження нервово-м’язової системи за допомогою методики електронейроміографії в поєднанні з визначенням сили великих груп м’язів тулуба та кінцівок відіграє важливу роль для кіберспортсменів, програмістів та нетренованих осіб, зокрема, може дозволити діагностувати порушення функціонування нервово-м’язової системи, надати рекомендації для оптимізації тренувальної та робочої діяльності та допомогти у попередженні можливих травм.

ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЕДЕННЯ ВОЛЬЄРНОГО МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

2024-07-06T12:45:01+03:00

У роботі наведені результати досліджень відносно вольєрного мисливського господарства в Україні. Аналіз сучасної проблематики мисливського господарства в Україні показав досить низький (галузевий) рівень його ведення. Відповідно до існуючого законодавства (Закон України «Про мисливське господарство та полювання», від 22 лютого 2000 року – № 1478-ІІІ / Відомості Верховної Ради України (редакція станом на 10.03.2017, зі змінами) мисливське господарство є сферою суспільного виробництва держави. Для вирішення сучасних проблем мисливства на більш високому (державному) рівні напрацьовано ряд документів (заключні звіти НТР №№17 та 9, їх вихідні документи – «Рекомендації, Правила, Настанови» 2014 та «Інструкція» 2019 років). Вони допоможуть адекватно сприйняти до виконання основні нагальні завдання мисливськогосподарського виробництва.

При дослідженні мисливської тематики в Україні виникла думка створення координаційного мисливського центру, науково-експериментальною базою якого мала стати мережа науково-дослідних мисливських господарств у різних регіонах України. Такий Центр був створений рішенням Колегії Держкомлісгоспу України за № 81 від 08.09.1998. Згідно наказу ДКЛГ України від 12.07.2005 за № 372 з’явилася мережа досвідних господарств, по одному у кожній з лісомисливських областей країни. Всього лісомисливських областей 5: Поліська, Лісостепова (Правобережна), Лісостепова (Лівобережна), Степова (Північна), Степова (Південна). Методологічною основою проведення досліджень наукової мисливської теми стало Технічне завдання НДР № 13. У ньому розроблено систему заходів щодо напіввільного утримання мисливських ратичних тварин. На контролі залишається наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 30.09.2010 № 429 «Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах».

МАКРОЗООБЕНТОС ОЗЕР НПП «НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ» В РАМКАХ МОНІТОРИНГУ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА АКТУАЛЬНИХ ТА ПОТЕНЦІЙНИХ ПОСТІЙНИХ ПРОБНИХ ПЛОЩАХ

2024-07-06T12:45:01+03:00

У роботі представлені матеріали досліджень макрозообентосу заплавних водойм пониззя Дніпра, що знаходяться на території Національного природного парку «Нижньодніпровський». Дослідження проводились у 2014-2020 роках на наступних водоймах: Сабецький лиман, озеро Кругле, озеро Закітне, озеро Лягушаче. В Сабецькому лимані та озерах Кругле і Закітне наразі розташовані постійні пробні площі НПП «Нижньодніпровський», призначені для моніторингу біорізноманіття водних безхребетних. Озеро Лягушаче розглядається, як потенційний водний об’єкт для закладення нової постійної пробної площі. Відповідні роки досліджень обрано з урахуванням можливості простеження сезонної динаміку розвитку макрозообентосу даних водойм. В роботі проаналізовані показники кількісного розвитку організмів макрозообентосу досліджуваних водних об’єктів, зокрема чисельність та біомаса окремих фауністичних груп, описано видовий склад донних безхребетних. Проведено аналіз ряду біотичних та абіотичних факторів, що мали вплив на фауну донних безхребетних у досліджуваних водоймах. Відзначено провідну роль, що відіграє тип донних відкладень на формування донної фауни. Описані водні об’єкти розташовані у східній (Сабецький лиман), центральній (озера Кругле та Закітне) та західній (озеро Лягушаче) частинах гирлової ділянки Дніпра, що дає змогу досить повно охарактеризувати зону заплавних озер НПП «Нижньодніпровський». Важливим аспектом є і той факт, що дані водойми суттєво різняться за показником періоду зовнішнього водообміну, що доповнює комплексний характер моніторингових досліджень. Матеріали роботи дають змогу рекомендувати включення озера Лягушаче до переліку дослідних водних об’єктів НПП «Нижньодніпровський» із закладенням на ньому відповідної постійної пробної площі для подальшого моніторингу за настання сприятливих для цього умов.

RESULTS OF FIREFLY MOTHS FAUNA (LEPIDOPTERA, PYRALOIDEA) RESEARCH IN THE NATURAL RESERVE «MYKHAILIVSKA TSILYNA» IN 2022

2024-07-06T12:45:02+03:00

Until 2002, studies of the nocturnal Lepidoptera fauna in the Nature Reserve «Mykhailivska Tsilyna» were fragmentary and the species composition of certain butterflies groups has not yet been studied. In addition to the bombicoid complex butterflies only the fauna of Pyraloidea superfamily has been studied in detail in the territory of the Reserve. So far, various publications contain information about 112 species of this superfamily butterflies from the territory of the Reserve. In total, 55 species of firefly moths from 2 families and 8 subfamilies were identified in the Reserve territory in 2022. For the first time for Sumy region, 2 species of firefly moths were registered (Clasperopsis fumella (Eversmann, 1844) and Acrobasis sodalella Zeller, 1848) which were previously registered only in the south of Ukraine. The fauna of firefly moths in the territory of the Reserve has been studied quite completely. For now it is one of the most complete lists in the northeastern Ukraine. In order to analyze the influence of the types of plant communities on the fauna, the lists of firewood species found in the territory of the reserve were compared with those in other well-studied areas of the Sumy region. The data obtained indicate a small share of steppe component in the fauna of the firefly moths of the «Mykhailivska Tsilyna» Reserve. Despite the obvious «forest» features of the firefly moths fauna, the Reserve remains a place where their diversity is observed. The work planned in the Reserve's territory management project to reduce tree growth is likely to reduce biodiversity in this area. At the same time, further overgrowth of the steppe will reduce the number of butterfly species whose development is associated with steppe vegetation. In our opinion, it is necessary to prevent and/or stop further afforestation of the protected area. It is also possible to contribute to the preservation of diversity, for example, by periodically mowing the steppe areas that are still preserved; moderating livestock grazing; reintroducing to the territory of the wild population of large ungulates with the creation of conditions for their living, etc.

STUDY OF THE ANTI-INFLAMMATORY EFFECT OF TERPENOIDS

2024-07-06T12:45:02+03:00

Carvone and verbenone are natural organic substances that belong to the monoterpene class terpenoids, which are quite common in nature and are contained in many herbal medicines. Today, it is quite relevant to study the effectiveness of the anti-inflammatory effect of carvone and verbenone, as well as to compare their anti-inflammatory action. The effect of carvone and verbenone on seroglycoids content in rat blood serum and their anti-inflammatory action in the model of carrageenan-induced inflammation was studied in the work presented. The development of edema under the carvone and verbenone action against the background of an inflammatory reaction was evaluated and the results of the increase in the volume of the lesion and the anti-edematous action of the studied substances were compared, which reflects the process of suppression of the pathological reaction in animals of the experimental groups compared to the control one. The study of blood serum seroglycoside content in carrageenan-induced inflammation revealed a significant suppressive effect of both test substances on increasing the concentration of seroglycoids (only by 27.5 % and 42.5 %, respectively) at the initial stage of the pathological process, which may indicate a less active development of the inflammatory process during this period. The anti-inflammatory action of carvone throughout the study was slightly better than that of verbenone. Besides, the results of the study on the model of carrageenan-induced inflammation indicate the effective anti-edematous action of both carvone and verbenone. The effect of verbenone had a fairly stable anti-inflammatory action throughout the entire period of the experimental study (from 7.4 % up to 62.4 %). However, the most significant was the anti-inflammatory action of carvone, especially in the second half of the study (from 28.6% up to 100%). Significant anti-inflammatory action of carvone was established since the first day of the study, and at the end of the study, the morphological parameters of the affected rats’ limbs returned to their original state. The obtained study results allow us to state the effective anti-inflammatory action of both carvone and verbenone.